У монографії досліджено сучасні проблеми уніфікації міжнародного права. Уніфікація розглядається як один з найважливіших інструментів глобалізації, як універсальний механізм розвитку міжнародного права, що характеризується різноманіттям форм та проявів. Приділено увагу дослідженню нових методологічних підходів до міжнародно-правової уніфікації, з’ясовано потенціал та обмеження сучасних парадигм її концептуалізації, зокрема з’ясовано вплив концепції фрагментації на методологію дослідження уніфікації міжнародного права. Розглянуто проблему договірно-правової уніфікації міжнародного права та національного законодавства на тлі регіоналізації міжнародних відносин. Розкрито сутність сучасних методів уніфікації міжнародного права, зокрема розглянуті міжнародні організаційно-правові засоби уніфікації як міжнародного, так і внутрішньодержавного права, водночас звертається увага на роль у цьому процесі міжурядових і неурядових міжнародних організацій, правових, квазі-правових, політико-правових і політичних інструментів. Особливу увагу приділено дослідженню уніфікаційного ефекту від судового тлумачення, яке здійснюється міжнародними судами; визначено основні форми та механізми участі міжнародних судів у міжнародно-правовій уніфікації, а також з’ясовано значення в ній національної судової практики. У монографії також розглянуто впливи міжнародно-правової уніфікації на уніфікаційні процеси в національному законодавстві. Досліджено особливості уніфікації українського законодавства на основі міжнародних договорів України та можливості такої уніфікації на основі актів міжнародного «м’якого» права та інших міжнародних актів рекомендаційного характеру.Для науковців, викладачів, аспірантів, правників та всіх, хто цікавиться сучасними проблемами міжнародного права.