У монографії викладено систему наукових положень та обґрунтовано наукові результати в галузі кримінології й кримінального права, що розв’язують важливу наукову проблему, а саме неефективність кримінально-правової протидії корупції в Україні. Визначається, що неефективність діючої формації механізму кримінально-правової протидії корупції в Україні пов’язана з тим, що приведення його в дію як щодо корупційної злочинності, так і щодо кожного окремого корупційного злочину залежить від наявності, відсутності чи нейтральності фактора політичної волі вищого керівництва держави, перешкодами у формуванні й реалізації якого є властивості інституціоналізованої корупції в Україні. Встановлюється, що правове регулювання протидії корупції в Україні характеризується диференціацією, результатом якої є виникнення правових режимів протидії корупції, які мають особливості залежно від її сфери. Проблему неефективності протидії корупції в публічній сфері управління пропонується вирішити на основі впровадження в правову систему України обґрунтованої в роботі концепції багаторубіжного механізму правової протидії корупції. При цьому наведено структуру такого механізму та вирішено проблеми впровадження окремих його елементів. Також описується правова модель надання структурам громадянського суспільства та окремим громадянам можливості прямо (без обов’язкової участі правоохоронних органів) через суд використовувати кримінально-правовий інструментарій протидії інституціоналізованій корупції у вищих ешелонах влади. Книга орієнтована на вчених у галузі кримінальної юстиції, студентів, які вивчають проблематику кримінально-правової протидії корупції, суддів і працівників правоохоронних органів, які застосовують антикорупційне законодавство України, та працівників органів державної влади й управління, які займаються формуванням і реалізацією політики боротьби з корупційною злочинністю.