Монографію присвячено комплексному дослідженню теоретичних та практичних питань, пов’язаних з ґрунтовним вивченням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у поєднанні з практикою її тлумачення та застосування Європейським судом з прав людини, яка виступає фундаментальним джерелом міжнародно-правових гарантій, що визначають належний порядок вирішення податкових спорів. Обґрунтовано, що вітчизняне законодавство, відповідно до положень ст. 4 Протоколу № 7 до Конвенції, має унеможливити одночасне здійснення до платника податків провадження, яке спрямоване на вирішення питання про застосування до нього податкових штрафів та кримінального провадження щодо податкового злочину, що випливає з тих самих фактичних обставин, що виступають підставою для застосування до нього податкового штрафу за підсумками іншого провадження, крім випадків, коли такі провадження здійснюються одночасно та взаємозалежно (зокрема, факти, з’ясовані під час одного провадження, використовуються у рамках іншого), а також провадження, що стосується різних аспектів правової поведінки платника податків.

Викладено низку нових теоретичних положень і висновків, що розкривають теоретичні засади практики Європейського суду з прав людини з питань вирішення податкових спорів та її вплив на податкове законодавство України і його застосування під час вирішення податкових спорів.

Для працівників органів законодавчої, виконавчої та судової влади, практикуючих юристів у сфері оподаткування, науковців, викладачів, аспірантів, студентів юридичних факультетів ЗВО, а також читачів, які цікавляться актуальними проблемами адміністративного права і процесу України.