Ніл Ліч пише про застосування штучного інтелекту в архітектурі та «місто-мозок» майбутнього в дуже широкому контексті — після стислого огляду історії розвитку ШІ він ділиться міркуваннями на радше філософські теми, як-от здатність ШІ до творчості чи переосмислення мистецтва і взагалі процесів людського мислення в дзеркалі ШІ. Утім, йому йдеться також про багато цілком практичних речей — від проблем авторського права до конкретних програм, що їх уже сьогодні з різною метою використовують архітектори. Крім украй насиченого інформативно тексту, ця книжка також забезпечить Вам величезний список до читання й безліч лінків для подальших розвідок: у ній приблизно сімсот приміток.Але й це ще не все — Ніл Ліч працює над другою книгою, що має стати продовженням і діалектичною протилежністю першої. Цитуємо автора: «Ця серія книжок є відображенням згаданого парадоксу. Перший том, “Архітектура в добу штучного інтелекту”, відзначає позитивний внесок ШІ. Тут описано надзвичайні досягнення ШІ в минулому та висловлено припущення про потенціал ШІ щодо проєктування наших будівель у майбутньому. Натомість другий том, “Смерть архітектора”, розкриває потенційну темну сторону ШІ й окреслює загрози, які він створює в плані безробіття, стеження та втрати особистої свободи. Ці два перші томи задумано як діалектичне протиставлення. Немає підстав вважати якийсь із них переконливішим за інший, тож читачам лишається сформувати власну думку, виходячи з аргументів, наведених в обох виданнях. Утім, ці аргументи певною мірою одні й ті самі — як дві сторони одної медалі. Адже коли ШІ буде здатним проєктувати для нас будівлі — хіба це не призведе до “Смерті архітектора”?».