У монографії на основі доктринального аналізу теоретичних та практичних джерел загальної теорії права, земельного, екологічного, цивільного та інших галузей права обґрунтовано, що передбачений нормами земельного законодавства України поділ земель на категорії за цільовим призначенням земель був створений, науково обґрунтований та нормативно закріплений в СРСР після скасування обігу прав на землю, така система базувалась на виключній державній власності на всі землі на території країни, що складали єдиний державний земельний фонд. Оскільки сьогодні єдиний державний земельний фонд не існує, то зник і єдиний об’єкт для поділу земель України. Закріплений в земельному законодавстві України поділ земель за цільовим призначенням не виконує поставлених перед ним завдань, не враховує вимоги екологічного та природоохоронного законодавства та не забезпечує сприятливе навколишнє середовище для проживання людини. Автор вважає, що поділ земель за цільовим призначенням в Україні повинен бути повністю скасований. При цьому автор вважає можливим збереження поділу земель за цільовим призначенням в облікових та навчальних цілях.