У науково-практичному нарисі подається аналіз основних положень сучасної вітчизняної доктрини щодо розуміння стимулів, їх видів, співвідношення із суміжними правовими поняттями, визначаються специфічні ознаки, які у сукупності зумовлюють специфіку ресурсу стимулів як засобу підвищення результативності службової діяльності різних видів публічних службовців. Авторами аналізується вітчизняне та зарубіжне законодавство, яке визначає засади використання ресурсу різних видів стимулів та визначаються пріоритети запозичення позитивного зарубіжного досвіду для його можливого впровадження у практику України.Для науковців, практичних працівників, викладачів і студентів, широкого кола читачів.