Радіотехнічні системи призначені для передавання інформації про будь-яки явища або події з однієї точки простору до іншої. Переносниками інформації в таких системах є електромагнітні поля штучного походження – радіохвилі, які можуть належати до різних частотних діапазонах від 3,0 кГц до 3,0 ТГц. Стійка тенденція до щорічного збільшення кількості незалежних електричних, електронних та радіотехнічних апаратів, розміщених на одиниці земної поверхні, що працюють одночасно, супроводжується збільшенням кількості ненавмисних радіозавад окремим телекомунікаційним засобам, системам та комплексам. Виникає проблема забезпечення електромагнітної сумісності (ЕМС) радіоелектронних апаратів (РЕА) різного призначення в процесі їх експлуатації. Проблему ЕМС РЕА посилює природний дефіцит радіочастотного спектра, розподіл і використання якого регулюється й нормується відповідними міжнародними та державними документами й угодами, контролюється спеціальними організаціями. Сучасний фахівець у галузі радіотелекомунікацій повинен розуміти причини, які сприяють погіршенню електромагнітної обстановки в точці приймання корисного сигналу, і володіти знаннями з питань забезпечення ЕМС РЕА на етапах їх конструювання, виготовлення, сертифікації та експлуатації. Ці та інші питання теоретичної та практичної спрямованості розглядаються в навчальній дисципліні «Електромагнітна сумісність радіоелектронної апаратури»