У монографії вперше у світовій практиці обґрунтовано природний механізм захисту схилових ґрунтів від водної ерозії через наявність на них системи мікрорельєфних утворень – папіляр стоку (ПС) як форми вираження поверхневого стоку і функціонального апарату його формування та скидання. Показано притаманність ПС усім схиловим ландшафтам, природне їх походження і дискретність кожного в системі даних морфоскульптур. У звязку з цим поверхневий стік розосереджено скидається зі схилів, що зумовлює створення на них ерозійно безпечного землекористування. Доведено приуроченість водної ерозії до днищ мережі ПС як постійних маршрутів водних потоків, визначено залежність напруженості її від типу сніготанення та антропогенного втручання. Останнє пов’язано зі штучним створення тимчасових або постійної дії рубежів на маршрутах природного скидання поверхневого стоку, в результаті чого виникають й інтенсифікуються ерозійні процеси внаслідок концентрації водних потоків із кількох ПС в один. Визначено неможливість зупинити будь-якими засобами розвиток лінійних форм ерозії за наявності рубежів акумуляції поверхневого стоку в ПС. Показано, що ерозійно безпечна організація землевпорядкування забезпечується на основі врахування на схилах системи ПС, апарату захисту схилових земель від водної ерозії, шляхом гармонізації з нею лінійних рубежів інфраструктури, щоб не порушити природного функціонування її щодо розосередженого формування та скидання поверхневого стоку. Останнє на 80% забезпечує відносне благополуччя в агроландшафті щодо ерозійних процесів, а 20% залежить від проведення агротехнічних заходів, які до мінімуму зводять спорадичне ерозійне проявлення, якого уникнути неможливо. Для студентів, аспірантів, викладачів, землевпорядників, екологів, агрономів та інших фахівців, діяльність яких пов’язана з вивченням, дослідженням і використанням ґрунтового покриву України.